Що мені робити, аби мати життя вічне?

Саме таке питання задав одного разу Ісусу Христу якийсь знатний юнак. Господь, побачивши в цьому юнакові щире бажання знайти відповідь на це питання, запропонував йому простий і зрозумілий шлях: «Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною! » (Луки 18: 22). Проте хлопець був не в силах розлучитися зі своїм багатством і «...засмутився тим словом, і пішов, зажурившись, бо великі маєтки він мав! » (Марка 10:22).

Чи означає це, що багата людина не може сподіватися на вічне життя, і що кожен, хто приходить до Бога, повинен принести обітницю бідності? Зовсім ні! Питання геть у іншому - чи є в нашому житті щось, з чим ми не готові розлучитися навіть заради Христа? Якщо ми готові присвятити Богові лише частину свого життя - нехай навіть більшу її частину, - цього недостатньо, тому що людина, яка «...кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства! » (Луки 9:62).

Коли засмучений багатий юнак пішов, Господь Ісус Христос сказав Своїм учням: «...Як тяжко отим, хто надію кладе на багатство, увійти в Царство Боже! Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти! »(Марка 10:24-25). Надто сильно здивувавшись, оскільки це ламало всі їхні уявлення про можливості людини учні стали питати один одного: «Хто ж тоді може спастися? Ісус же поглянув на них і промовив: Неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!» (Марка 10:26б-27).

Сенс цих слів Христа цілком зрозумілий. Грішна людина не здатна нічого зробити для свого спасіння. Спасти людину може лише Бог. І чим більше ми шукаємо спасіння у власних справах або здібностях, тим менше місця в нашому серці залишається для Бога. Бог вимагає від нас безроздільної і безумовної відданості Йому саме тому, що є тільки один шлях до вічного життя, і, шукаючи інших шляхів, не бажаючи почути заклик Бога, ми тільки розтрачуємо дорогоцінний короткий час свого земного життя даремно.

Іноді невіруючі кажуть, що висувати людині такі вимоги - це егоїзм і самодурство з боку Бога. Мовляв, це жорстоко й аморально - вимагати любові і покори, погрожуючи у разі відмови вічними муками. Проте в реальності все відбувається напрочуд протилежним чином: із самої своєї появи на світ кожна людина грішна, тобто духовно мертва і приречена на вічну погибель (Ефесян 2:1-3), і ЄДИНИЙ, хто може вдихнути в нього життя і дарувати йому вічне щастя, - Бог. А тому відмова прийняти Божу милість рівносильна добровільній відмові від життя і щастя.

Тому вибір, що стоїть перед нами, дуже простий і не залишає інших варіантів: віра чи невіра, життя або смерть, спасіння чи загибель.

«Бог життя вічне нам дав, а життя це у Сині Його. 12 Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя...» (1 Івана 5:11-12).

Блага звістка християнства полягає в тому, що Бог любить нас і «не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття.» (2 Петра 3:9). Тому Він зробив все необхідне, щоб ми спаслися: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.» (Івана 3:16). Тепер, знаючи про це, як вчините Ви?

«Що ж ми маємо робити, мужі-браття?»

Саме таке запитання поставили апостолам Христовим в день П'ятидесятниці жителі і гості Єрусалиму. Євангеліст Лука, автор книги Діяння апостолів, пише, що після проповіді апостола Петра про гріх і спокутну жертву Христа слухачі «серцем розжалобились», або, в дослівному перекладі, «почули удар (укол) в серці» (Дії 2:37). Щось подібне переживає кожна людина, якійДух Святий, згідно з обіцянкою Христа, відкриває очі на істину Божого Слова:

А як прийде, Він [Дух Святий], світові виявить про гріх, і про правду, і про суд: тож про гріх, що не вірують у Мене; а про правду, що Я [Ісус Христос] до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; а про суд, що засуджений князь цього світу[сатана] (Івана 16:8-11).

Якщо Дух Святий зломив Ваше серце і показав Вам через Слово Боже, що Ви грішник, який потребує спасіння, якщо Він дарував Вам віру в те, що Господь Ісус Христос, Бог Син і Син Божий, помер і воскрес для того, щоб спокутувати гріхи Ваші і привести Вас до Бога, то відповідь, яку апостол Петро дав на поставлене вище питання, адресована також й Вам:

Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш. (Діяння 2:38-39).

Слово «покаяння» означає «зміна думок чи намірів». Іншими словами, коли апостол Петро пропонує нам «покаятися», він пропонує нам змінити своє ставлення до гріха, до Бога, до свого життя у світлі тих істин, які відкриває нам Біблія.

Хрещення - це особливий обряд, встановлений у Слові Божому, до якого Бог пов'язав чудові обіцянки: прощення гріхів і отримання Святого Духа. Однак ці обіцянки виконуються в нашому житті не автоматично. Письмо говорить про те, що без віри в Христа і здійснене Ним прощенням наших гріхів, Хрещення само по собі не принесе нам жодної користі:

А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому. І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись? А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий! І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його. А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав…(Дії 8:35-39).

Письмо говорить про те, що в момент Хрещення з вірою людина вмирає для колишнього гріховного життя і воскресає для життя нового, вічного. І тому Хрещення представляє собою не кінець, а початок християнського шляху. Відтепер ми, віруючи в Христа і отримавши прощення гріхів ціною Його хресної Жертви, вступаємо в нове життя, життя любові до Бога і ближніх, життя слухняності Божому Слову, життя, в якому немає місця тому, що не завгодно нашому Небесному Отцю.

Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім? Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше! (Римлян 6:1-9).


Останнє оновлення (Четвер, 10 березня 2011, 20:14)

 
Розкажи друзям про цей сайт!