Мормонські історики стверджують, що Бригам Янг був причиною істерії, проте не був ініціатором різанини

06.08.2008
The Salt Lake Tribune

В результаті шести років безпрецедентного доступу до архівів церкви СОД, сотень годин, проведених в американських бібліотеках і тисяч, якщо не мільйонів доларів, витрачених на дослідження, три мормонських історика переконалися, що знайшли остаточну відповідь на те, що спонукало мормонське ополчення штату Юта перебити 120 неозброєних чоловіків, жінок і дітей в містечку Маунтайн Мідоуз 11 вересня 1857 року. У своїй книзі, яка на цьому тижні надходить на полиці магазинів, Рональд Уокер, Річард Терлі і Глен Леонард стверджують, що причиною цієї трагедії, яку багато хто вважає самою темною сторінкою мормонської історії, були параноя, бідність, взаємне непорозуміння, ізоляція і жадність, а не таємний наказ Бригама Янга. «Вислови Янга під час війни дійсно були частиною обставин, на тлі яких сталася різанина», — заявив на цьому тижні Терлі, — «проте вони були не головними причинами».

Підхід, який обрали автори книги Massacre at Mountain Meadows, що вийшла у видавництві Оксфордського університету, не задовольнить тих дослідників і критиків, які як і раніше переконані, що саме Янг віддав наказ — можливо, таємний — про знищення переселенців з Арканзаса. «Жоден переконаний мормон ніколи не зможе визнати співучасті Бригама Янга у цій різанині, втім жоден „язичник“ не може думати інакше», — сказав продавець книг з Солт-Лейк-Сіті Кен Сандерс, в чиєму магазині наступного тижня відбудеться прес-конференція авторів книги, — «Ми сперечатимемося про подробиці цієї трагедії ще 151 рік».

Сандерс визнає, що жодних вказівок на співучасть Янга немає, але нагадує, що у XIX столітті робилися «систематичні спроби вилучення і знищення документів, щоденників і судових записів того періоду». Проте, він вважає нову книгу історичною подією, а не черговим коньюнктурним ходом мормонів. «Ми повинні визнати за церквою СОД велику заслугу — вона відкрито визнала факт різанини в Маунтайн Мідоуз. Цю історію приховували, заперечували і замовчували 151 рік. Нова книга втілює собою зміну парадигми, і це чудово».

Хоча всі три автори є співробітниками церкви СОД, вони наполягають на тому, що займалися дослідженнями, не запитуючи схвалення або вказівок церковного керівництва. «Задум книги належить нам самим. Ніхто не доручав нам цим займатися», — говорить Терлі, помічник історика церкві СОД. — «Ми звернулися за допомогою до керівників церкви, щоб отримати доступ до документів (наприклад, до конфіденційного архіву Першого Президентства), але при умові, що вся редактура залишиться за нами, і вони з повагою віднеслися до нашого прохання».

Книга Massacre — це призначене для широкого круга читачів захоплююче оповідання, яке відновлює багато до цього часу невідомих подробиць знаменитої трагедії і чи не по годинах викладає зміст запеклих дебатів, що точилися між учасниками різанини протягом попереднього тижня. Книга складна, повна нюансів і видає глибоке знання психології і соціології, у тому числі недавніх досліджень відносно релігійних війн. Книга передає напругу, що виникла під впливом новин про виступ із Вашингтона армії, яка була направлена до Юти, щоб усунути Бригама Янга з поста губернатора, та войовничий тон промов Янга й інших мормонських лідерів, готових знов оборонятися проти уряду. Читач присутній при болісних роздумах мормонських керівників у Сидар-Сіті про те, що необхідно вчинити, щоб приховати усе більш часті прояви насильства проти переселенців. Він стає свідком побиття безневинних людей, трупи яких вистилають траву гірської галявини.

За декілька днів до останньої трагедії, пишуть автори, мормонські ополченці напали на караван переселенців з Арканзаса і убили декілька чоловік. Вбивці були упевнені, що, діставшись до Каліфорнії, переселенці розповідять, що на них напали не індійці, а мормони, і тоді до Юти буде направлено ще більше військ, щоб стерти мормонів з лиця землі. Вони були переконані, що на кону було саме існування церкви.

«Три автори справедливо покладають пряму відповідальність за різанину на місцеве керівництво церкви і офіцерів Легіону Наву, відводячи індійцям з племені південних пайютів незначну роль», — говорить Уільям Мак-Кіннон з Санта-Барбари, штат Каліфорнія, автор нещодавно опублікованої книги At Sword's Point («На вістрі меча»), документальної історії війни Юти. — «Я віддаю авторам належне за те, що вони дотримуються цієї до деякої міри нетрадиційної точки зору, і за їх прагнення відновити добре ім'я жертв після 150 років жахливої наруги. Автори також визнали роль надмірних висловів і провокуючих вчинків губернатора Бригама Янга, які частково породили в Юті атмосферу жорстокості».

Можливо, нова книга «покаже, що всі колишні дослідження застаріли, і, без сумніву, стане необхідним відправним пунктом для всіх подальших досліджень», додає Кетлін Флейк, автор книги The Politics of American Religious Identity («Політичні аспекти американської релігійної самосвідомості»).

Уокер, у минулому професор історії Університету ім. Бригама Янга, а нині незалежний дослідник, сказав: «Наші директиви, наскільки я їх розумію, полягали в тому, щоб знайти істину і розповісти про неї. Саме це ми і спробували зробити».

Можливо, в цьому і полягає найбільший вклад нової книги — вона пропонує повну, неприкрашену версію історії церкви СОД вірним мормонам, які навряд чи стануть читати попередні дослідження, та і навряд чи їм повірять. «Багато мормонів як і раніше нічого про це не знають», — говорить Терлі. — «Я думаю, спершу краще за все визнати цей факт».

Різанина в Майнтайн Мідоуз була «ганебною сторінкою мормонської історії», — говорить Леонард, колишній директор Музею церковної історії СОД. — «Це жахлива, сумна історія, про яку важко читати. Ми не можемо виправдати те, що вони зробили, але можемо спробувати зрозуміти. Хороша історія вводить вас у хід подій таким чином, що ви можете зрозуміти самих себе. Ви повинні запитати у себе: що б зробив я, якби опинився у тому місці і у той час?»

Останнє оновлення (Четвер, 10 березня 2011, 19:51)

 
Розкажи друзям про цей сайт!