Спасені по благодаті на осуд?

Не секрет, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів має унікальне визначення слова «спасіння». За словами мормонського апостола Брюса Макконкі, спасіння треба розуміти у світлі двох наступних визначень:

Брюс Макконкі1. «Безумовне або загальне спасіння — це те, яке приходить лише по благодаті без послуху Євангельському закону, й полягає у простому факті фізичного воскресіння. У цьому сенсі спасіння синонімічно безсмертю; це невіддільний зв’язок тіла й духа, завдяки якому воскресла людина живе вічно».

2. «Умовне або особисте спасіння — це те, яке приходить по благодаті плюс послух Евангелії, й полягає в отриманні спадщини в целестіальному царстві Бога. Таке спасіння супроводжується вірою, покаянням, хрищенням, отриманням Духа Святого й ділами праведності, що тривають до кінця смертного випробування людини» (Mormon Doctrine, с. 669-670).

Макконкі дуже чітко зауважує, що воскресіння з мертвих в розмовній мові мормонів синонімічно «спасінню лише по благодаті» (Mormon Doctrine, с. 671). Він писав: «ті, хто отримує тільки це загальне або безумовне спасіння, все одно будуть судимі згідно зі своїми ділами й отримають своє місце у террестріальному або телестіальному царстві. Вони, таким чином, будуть засуджені» (Mormon Doctrine, p. 669).

Існує декілька причин, чому ці визначення повинні привернути увагу християн. Одна з них може бути знайдена у словах Самого Ісуса. В Івана 5:28-29 наш Господь сказав: «Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду».

Якщо ми повіримо визначенню Церкви СОД щодо спасіння лише по благодаті, то ми повинні визнати, що велика частина тих, хто «був спасенний по благодаті» будуть «спасенні по благодаті» на осуд.

Було б помилкою припустити, що у це число потраплять лише ті, хто відмовляється прийняти «відновлену Євангелію» Джозефа Сміта.

Слова десятого Президента Церкви мормонів Джозефа Філдінга Сміта не дають великої надії для багатьох практикуючих Святих Останніх Днів: «Там не буде такої величезної кількості Святих Останніх Днів, котрі туди потратлять» (Doctrines of Salvation 2:15). Сміт погоджується з оцінкою Апостола Френсіса М. Лімана, який говорить: «Якщо ми спасемо половину Святих Останніх Днів, тобто вони отримають піднесення у целестіальному царстві Бога, то це буде нашим успіхом».

Якщо наші бесіди з мормонами можуть слугувати якимось показником, то вони свідчать, що значно менше ніж половина мормонів мають достатню впевненість заявити, що вони невідмінно займуть місце в целестіальному царстві. Переважна частина мормонів, з якими ми розмовляли, не мають гадки, де вони опиняться в прийдешньому житті. І для цього існує зрозуміла причина. Керівництво СОД чітко заявило, що вхід до целесіального царства може буде здобутий лише через дотримання целестіального закону, який був представлений як досконалий послух усім Божим заповідям. Проте, ми ще ніколи не зустрічали мормона, який би так чинив.

Чи можуть християни бути засудженими на вічний осуд?

Макконкі сказав, що під осуд попадуть люди різних категорій. В своїй книзі Mormon Doctrine, с. 176-177, він стверджує, що засуджені будуть сини загибелі. На 746 сторінці тієї ж книги він говорить, що сини загибелі – це Люцифер, демони (мормонізм навчає, що демони – це духовні діти Бога, котрі у «війні небес» обрали піти слідом за Люцифером), а також «ті, хто, володіючи досконалим знанням щодо божественного походження причини Євангелії,… потім приєдналися до Люцифера й вийшли у відкритій непокорі». Схоже, що остання категорія включає колишніх мормонів, які проявляють цілеспрямовані зусилля, намагаючись вивести своїх друзів та рідних із мормонізма, вказуючи на його помилки. Звичайно, ніхто не може знати напевне, чи такі люди колись мали «досконале знання» про віру, якій вони опонують.

Проте, Макконкі розширює визначення осуду, включаючи також до нього «тих, хто не зміг отримати спадщину в целестіальному царстві» й тих, «хто не зміг отримати піднесення у найвищі небеса целестіального світу, навіть якщо вони отримали целестіальні оселі в одному з нижчих небес того світу» (Mormon Doctrine, с. 176).

Якщо ці визначення правдиві, то ми можемо зробити висновок, що багато мормонів підпадуть під осуд у прийдешньому житті. Якщо саме ці мормони наполягають, що вони справжні християни, то ми маємо визнати, що християни можуть бути засудженими на вічний осуд. Якщо ж істинні християни не можуть підпасти під осуд, тоді, керуючись аналогією Джозефа Філдінга Сміта, половина членів Церкви СОД не є християнами. В такому випадку послідовність вимагає, щоб ці люди припинили використовувати відносно себе цей титул.

Якщо осуд очікує мільйони практикуючих мормонів, базуючись на цих визначеннях, ми можемо уявити, що осуд також очікує більшу частину християн по всьому світу.

Що говорить Біблія?

З біблійного погляду, всі християни мають отримати найкраще, що Бог може запропонувати. Оскільки всі їхні гріхи прощено (Колосянам 2:13), вони можуть сподіватися на вічне життя з Богом. В силу того, що лише християни виправдані в Божих очах, лише вони можуть знайти спокій, розуміючи, що більше не знаходяться під гнівом Божим, але є вільними від закону гріха й смерті (Івана 3:36, Римлянам 5:1,2). Вірою вони перейшли від смерті до життя (Івана 5:24).

В результаті жертви, яку Христос приніс на хресті, віруючий може з впевненістю очікувати, що ця спокутуюча жертва викупить (знищить) його гріхи й примирить його з Богом (задовольнить Божі вимоги). Якщо гріхи християнина були знищені й за них було заплачено, то осуд для християнина вже не страшний.

З іншого боку, майбутнє людей, які не примирилися з Богом, описується вкрай негативними висловлюваннями. Вони, на жаль, помруть у своїх гріхах (Івана 8:24) й відчують на собі вічну муку; вогонь невгасимий (Марка 9:43-45). Ісус сказав нам, що багато-хто з цього списку будуть намагатися виправдатися особистими вчинками. Вони будуть наполягати, що Бог занадто жорстокий й кричатимуть: «Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?» (Матвія 7:22).

В той час коли такі релігійні вчинки можуть виглядати вражаюче, вони, вочевидь, не задовольнять Божу святість. Сумно, але цим людям буде наказано відійти від Нього.

— Білл Макківер

Останнє оновлення (Четвер, 10 березня 2011, 20:04)

 
Розкажи друзям про цей сайт!