Висхідний рух між царствами

Мормонську доктрину про вічний розвиток можна підсумувати, сказавши, що всі люди існували як духовні діти «Небесного Батька» у місці, відомому як «перший стан». Ті, хто показали себе гідними у передземному духовному житті, врешті отримали дозвіл на існування тут, на землі (другий стан) й отримали фізичні тіла. За словами мормонів, ми приходимо в земний світ, щоб пройти через випробування, а після смерті входимо в те місце, що відоме як «третій стан». Одинадцятий Президент Гарольд Б. Лі сказав: «Жодна істина не викладена так ясно в Євангелії, ніж та, що наше положення у прийдешньому світі залежатиме від того, як ми живемо зараз» (Decisions for Successful Living, с. 164).

Десятий Президент Джозеф Філдінг Сміт застерігав, що тимчасове життя у смертних тілах – «найважливіший час у нашому вічному існуванні», оскільки «тим, хто зрозуміє це, він дасть або благословіння вічного життя, що є найбільшим Божим подарунком, і таким чином визнає їх гідними того, щоб вони як сини й дочки нашого Вічного Батька самі стали Богами, або, якщо вони не підкорилися й відкинули виконання закону й правил, які були встановлені для їхнього спасіння, їм буде відмовлено у наданні великого дару, й після воскресіння, згідно з їхніми ділами, вони будуть призначені до нижчої сфери» (Doctrines of Salvation 1:69).

Незважаючи на доволі чітке визначення у цьому питанні, я часто дивуюся поширеності «народного мормонізма» серед членів Церкви СОД, який створює враження, що Лі й Сміт були певним чином не до кінця точними у своїх оцінках. Наприклад, я розмовляв з мормонами, які насправді думають, що попри свою теперішню невідповідність умовам щодо піднесення, колись пізніше вони зможуть їх задовольнити. Втім не Біблія, ані Книга Мормона не надають жодної надії, що людина може покаятися й примиритися з Богом після своєї смерті. В Алма 34:34-35 сказано: «Ви не зможете сказати тоді, коли вас буде приведено до цієї жахливої кризи, що я покаюся, що я повернуся до мого Бога. Ні, ви не зможете сказати цього; бо той самий дух, який володіє вашими тілами в той час, в який ви підете з цього життя, той самий дух буде мати силу володіти вашим тілом у тому вічному світі. Бо знайте, якщо ви відклали день вашого покаяння аж до самої смерті, знайте, ви стали підвладними духові диявола, і він накладає свою печать на вас; отже, Дух Господа залишає вас, і не має місця в вас, і диявол має всю владу над вами, і це кінцевий стан злочестивих».

Церква мормонів навчає, що кожна людина на землі живе згідно деяких законів, які впливатимуть на той рівень «слави», який людина успадкує у вічності. Четвертий Президент Церкви СОД Уілфорд Вудрафф заявив: «Наш Небесний Батько встановив перед нами закони – целестіальний, телестіальний й террестріальний. Якщо якась людина буде коритися целестіальному закону, вона буде ним захищена; вся слава, сила й піднесення, що належать цьому закону, будуть надані цій людині» (The Discourses of Wilford Woodruff, с. 268). З цього витікає наступне: якщо людина прожила життя, гідне телестіального або террестріального царства, вона може бути впевнена, що це й буде її остаточним місцем після смерті.

Здається, деякі мормони знаходяться під враженням, що існує шанс виправитися по той бік життя; попри те, що їх земне життя не дає їм права на піднесення, вони часто вірять: плюс мінус мільйон років – і вони врешті-решт залишать призначене їм на початку царство й зійдуть по сходах у царство целестіальне. У відповідь на такі очікування десятий Президент Джозеф Філдінг Сміт сказав: «Було задано питання: чи можливо для того, хто успадкував телестіальну славу, з часом отримати целестіальну? Відповідь на це запитання – Ні! Писання дуже ясно про це говорять» (Doctrines of Salvation 2:31).

Дванадцятий Президент Церкви мормонів Спенсер В. Кімбол погоджувався з цією думкою. У своїй книзі The Miracle of Forgiveness с. 234-235 він відзначив: «Між царствами немає руху. Після призначення людини до її місця у царстві, телестіальному, террестріальному чи целестіальному, або ж після її піднесення, вона вже ніколи не зможе піднятися з призначеної їй слави до іншої слави. Це вже навіки! Ось чому ми мусимо прийняти рішення якомога швидше у житті й чому так важливо, щоб ці рішення були правильні» (Також цитується в The Teachings of Spencer W. Kimball, с. 50; та Search These Commandments, 1984 ed., с. 81-82).

У світлі цих висловлювань, я, власне, не розумію, на якій підставі Святі Останніх Днів сподіваються увійти в їхній «третій стан». Учення і Завіти 25:15 застерігають членів мормонської Церкви: «Дотримуйся Моїх заповідей постійно, і вінець праведності отримаєш ти. І якщо ти не чинитимеш цього, туди, де Я є, ти прийти не зможеш». Якщо ці слова правдиві, то безперечно у прийдешньому житті буде багато розчарованих мормонів.

— Білл Макківер

Останнє оновлення (Четвер, 10 березня 2011, 19:44)

 
Розкажи друзям про цей сайт!