Правда про мормонізм (те, що вам НЕ розповіли)

Президент Джозеф Філдінг Сміт (Президент Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів на початку 1970-х років) заявив: „Мормонізм встоїть або впаде, спираючись на історію Джозефа Сміта. Він був або Пророком Бога, божественно покликаний, належним чином призначений і вповноважений, або ж він був одним з найбільших шахраїв, яких цей світ коли-небудь бачив. Немає середини. Якщо Джозеф був ошуканцем, який навмисно спробував ввести в оману людей, то його потрібно викрити, його заяви потрібно спростувати і показати хибність його вчення...” (Doctrines of Salvation, vol. 1, сс.188-189).

Після прочитання вищенаведеного твердження виникає необхідність дослідити це питання шляхом вивчення документів, що мають до нього відношення. З історичного погляду мормонізм був заснований у недалекому минулому, тож лише з цієї причини відносно простий для дослідження.

Почнімо з 1820 року

Джозеф Сміт стверджував, що 1820 року йому з’явився Бог Отець і Його Син Ісус Христос. За словами Сміта, Вони сказали йому, що всі церкви помиляються і є огидою для Бога, і він не повинен приєднуватися до будь-якої з них. Він говорив, що, коли повідомив людей про об’явлення Бога, то це спровокувало його жорстоке переслідування. Пізніше він заявив, що йому з’являвся ангел Мороній — людина, що, за його словами, померла близько 1 400 років тому у місцевості, де жив Сміт (штат Нью-Йорк), але потім воскресла із мертвих. Мороній, як заявляв Джозеф Сміт, заховав у місцевості Нью-Йорку, в пагорбі Кумора (Cumorah), літопис життя свого народу, що жив на Американському континенті в час приблизно з 600 року до н. е. до 421 року н. е. Сміту було сказано, що він отримає цей літопис для перекладу. Декількома роками пізніше Джозеф Сміт заявив, що він отримав літопис, написаний на золотих пластинах „реформованою єгипетською” мовою, яку ніхто, крім нього, не міг зрозуміти. Сміту також було заборонено показувати ці золоті пластини будь-кому, проте, було сказано, що пізніше декільком обраним чоловікам буде надано привілей їх побачити. Сміт заявив, що після цього він переклав пластини і видав матеріал під назвою „Книга Мормона”, а потім повернув золоті пластини ангелу Моронію.

Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів стверджує, що ім'я Церкви Джозеф Сміт отримав через одкровення. Втім, коли Сміт вперше організував Церкву 1830 року, вона називалася „Церква Христа”. Чотирма роками пізніше ім'я було змінене на „Церква Святих Останніх Днів”. 1838 року Церква знову змінила назву, цього разу на „Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів”, під якою вона відома сьогодні.

Джозеф Сміт стверджував, що він отримує багато одкровень від Бога і тому почав викладати у своїй новій Церкві багато нових вчень; одне з них — це вчення про багатошлюбність, практика, яку Сміт згодом заперечував публічно але практикував таємно. Це вчення було очевидним моральним падінням Джозефа Сміта, і він був убитий 1844 року в результаті суперечки навколо цього питання.

Подивімося на вищенаведену інформацію дещо ближче і детальніше

Джозеф Сміт стверджував, що після того, як він бачив Бога Отця й Ісуса Христа, він спочатку розповів про це методистському проповіднику. За словами Сміта, це розгнівало всю місцеву громаду — „високоповажні особи” і „важливі представники найпопулярніших сект” почали жорстоке переслідування молодого Джозефа, якому на той час було лише чотирнадцять років! Можна припустити, що таке заворушення мало б бути десь описаним. Принаймні газета містечка Пальміри надрукувала б що-небудь, оскільки Джозеф стверджував, що „всі секти” об’єдналися, щоб завдати йому „жорстоких і зневажливих утисків”. Проте, марно шукати в архівах від 1820 року і пізніше розповіді про видіння молодого хлопця або ж його переслідування, хоча в цьому маленькому містечку траплялося так мало важливих подій, що друкувалася навіть незначна хроніка.

Пошук згадок про пробудження, яке, за твердженням Сміта, стало причиною того, чому він відправився молитися у ліс і в результаті отримав це фантастичне видіння, також не дає результатів. Джозеф Сміт говорив, що в цьому видінні йому двічі було сказано не приєднуватися до будь-якої з релігій (див. Джозеф Сміт — Історія 1:5-26), але цікаво зазначити, що 1823 року мати Джозефа, сестра і два брати приєдналася до пресвітеріанської церкви, а пізніше і сам Джозеф домагався членства в методистській церкві, членом якої була його дружина. Церковні записи свідчать, що Джозеф був позбавлений членства 1828 року через віру в магію а також „пошуки скарбів”.

Щойно організувавшись, по мірі виникнення подій, церква Джозефа почала видавати свою історію. Публікація називалася Messenger and Advocate. Олівер Каудері був головним автором, а сам Джозеф Сміт відповідав за точність тексту. В цій публікації Джозеф розповідає, як після смерті його брата Елвіна та після того, як його мати, сестра і два брати приєдналася до пресвітеріанської церкви, він почав замислюватися над релігією і в молитві шукати відповіді на питання: „Чи існує якась Вища Істота?” (vol. 1, с. 79). ПРОТЕ, ЯКЩО ВІН ОТРИМАВ ВИДІННЯ БОГА ОТЦЯ І ЙОГО СИНА ІСУС ХРИСТА 1820 РОКУ, ТО ВІН, БЕЗСУМНІВНО, ДО 1823 АБО 1824 РОКУ МАВ ЗНАТИ, ЩО ВИЩА ІСТОТА Є. Читаючи щоденники, записи, газети і т. п., марно сподіватися знайти бодай якусь згадку про так звану історію „Першого видіння”, аж поки вона не була надрукована 1842 року в публікації „Times and Seasons”, 22 роки опісля того як вона начебто сталася. Стає доволі очевидним, що ця розповідь є результатом більш пізніших роздумів, оскільки історія „Першого видіння” говорить про двох окремих богів, а Книга Мормона заявляє, що існує лише один Бог і що Ісус, Бог Отець і Святий Дух і є цим одним Богом (напр.: Алми 11:26-33; 18:26-28; Мосії 15:1, 2, 5 тощо).

Книга Заповідей (зараз називається «Учення і Завіти») була видана 1835 року. Вона містить лекції, викладені в Школі Пророків. У лекції 5 сказано, що Бог — це Дух, і лише Син має тіло з плоті й кісток. (Лекції пізніше були видалені з УЗ, але залишаються доступними у формі окремої невеликої книги). Згодом було додано примітку до 5 лекції, яка повідомляє, що 1843 року Джозеф отримав подальше світло й знання і дізнався, що Бог Отець також має тіло з плоті й кісток. Саме це твердження говорить про те, що не було ніякого видіння Отця і Сина 1820 року. Якби воно було, то Джозеф не потребував би цього „подальшого світла й знання” стосовно того, що Отець має тіло з плоті й кісток.

До 1844 року Джозеф не проповідував про бога, який колись був людиною але досяг божественності, і про те, що люди також можуть стати богами (див. Teachings of the Prophet Joseph Smith, сс. 345-347). Отже, немає абсолютно ніякого доказу „Першого видіння”, як воно зображується в Дорогоцінній Перлині, або ж того, що воно було відоме мормонам чи іншим людям до 1842 року або приблизно в цей час. Лише у 1880-их роках ця історія була прийнята Церквою мормонів. До цього часу ми можемо читати лише її спростування. Наприклад, 1855 року в Journal of Discourses, 2:171, Бригам Янг проповідував наступне:

ГОСПОДЬ НЕ ОБ‘ЯВИВСЯ... ДЖОЗЕФУ СМІТУ, АЛЕ ПОСЛАВ СВОГО АНГЕЛА... ЩОБ ПОВІДОМИТИ ЙОГО ПРО ТЕ, ЩО ВІН НЕ ПОВИНЕН ПРИЄДНУВАТИСЯ ДО БУДЬ-ЯКОЇ РЕЛІГІЙНОЇ СЕКТИ ТОГО ЧАСУ, БО ВСІ ВОНИ НЕПРАВДИВІ...

Джон Тейлор пізніше говорив те саме (див. J.of D. 20:167, 2 березня 1879 року).

Хебер К. Кімбалл в J.of D., 6:29, говорив:

ВИ ДУМАЄТЕ, ЩО БОГ БЕЗПОСЕРЕДНЬО ЗВЕРНУВСЯ ДО ДЖОЗЕФА СМІТА, НАШОГО ПРОРОКА? БОГ ЗВЕРНУВСЯ ДО НЬОГО, АЛЕ НЕ З’ЯВИВСЯ ЙОМУ САМ...

Джордж А. Сміт розповідав подібну історію в Journal of Discourses, 12:333-334.

Не потрібно заглиблюватися далі, ніж вже було зроблено, щоб з'ясувати, що сьогоднішні заяви мормонської Церкви про так зване „Перше видіння” Джозефа Сміта не відповідають документальними свідченням, і що Джозеф Сміт з його фактами повинен бути викритим, як про це говорив Джозеф Філдінг Сміт.

Орсон Претт — апостол ранньої мормонської Церкви, висловив твердження з приводу Книги Мормона:

Ця книга (Книга Мормона) повинна бути або істинною, або фальшивою. Якщо вона істинна, то це одне з найголовніших послань, будь-коли отримане від Бога... Якщо ж фальшива, то це — один з найпідступніших, нечесних, зухвалих, добре спланованих обманів, будь-коли підсунутих світові, направлений на те, щоб обдурити й знищити мільйони... Природа послання Книги Мормона така, що, якщо воно істинне, то, відкидаючи його, ніхто не зможе спастися; якщо фальшиве, то ніхто з тих, хто його прийняв, не може бути спасенним... якщо, після ретельного дослідження воно виявиться обманом, то перед усім світом треба викрити його справжню природу; докази й аргументи, на яких обман був виявлений, повинні бути ясно і логічно оприлюднені, щоб ті, хто через свою довірливість, нажаль, були обдурені, могли зрозуміти природу обману і мали можливість навернутися, а ті, хто продовжує видавати неправду за правду, були викриті й присоромлені... сильними і могутніми аргументами, доказами Священного Писання й здорового глузду... (Orson Pratt's Works, "Divine Authenticity of the Book of Mormon": Liverpool, 1851, сс. 1, 2).

Ми сподіваємося показати чітко і логічно, хоча дуже стисло в рамках цього дослідження, що Книга Мормона — це не божественно натхненний літопис, але продукт 19-го сторіччя. Джозеф Сміт стверджував, що після того, як він переклав золоті пластини, він повернув їх ангелу — тож немає ніякої можливості їх перевірити або перевіряти точність їхнього перекладу.

Мормони часто посилаються на очевидців Книги Мормона. Більша їх частина залишили їхню церкву, але мормони заявляють, що, хоч вони і зробили це, ніхто з них не заперечував, що вони бачили ангела, який показав їм „пластини Книги Мормона”. Втім, в Journal of Discourses, (7:164), Бригам Янг заявив:

...очевидці Книги Мормона, ті, хто тримали пластини і розмовляли з ангелами Бога, згодом були полишені, щоб сумніватися і не вірити, що вони будь-коли бачили ангела.

Сам Джозеф Сміт називав цих чоловіків нечестивцями і ошуканцями та багатьма іншими принизливими словами. В Journal of Discourses, 7:114-115, Джордж А. Сміт перелічує тих, хто залишив церкву, й серед інших особливо згадує „Очевидців Книги Мормона”. Мартін Харріс пізніше стверджував, що він отримав краще свідчення про „Shakers Book” (Книгу Шейкерів), ніж те, що він будь-коли отримував про Книгу Мормона. Читаючи про цих очевидців, можна прийти до висновку, що вони були нестійкими людьми, які лекго піддавалися переконанню; наприклад, Мартін Харріс змінював свої релігійні погляди принаймні вісім разів. Деякі з інших очевидців згодом вигадали власні релігії.

Давайте поглянемо на саму Книгу Мормона

В Книзі Мормона міститься низка проблем, які не мають пояснення.

Мова: 1 Неф. 1:2 заявляє, що євреї, які залишили Єрусалим і прибули до Америки, розмовляли єгипетською. Це відомий факт, що євреї розмовляли єврейською, і їхні записи були єврейською. Єгиптяни були їхніми ворогами. Нерозумно вважати, що євреї написали б свою священну історію єгипетською, так само, як думати, що Американська Історія була б написана якоюсь іншою, а не англійською мовою. В Мормона 9:32, 34 стверджується, що їхня мова була „реформованою єгипетською”, і ніхто з інших народів її не знав. Проте, не існує мови, яка б називалася „реформована єгипетська”.

Пустельний плід: В 1 Нефія 17:5 розповідається про багато плодів і дикий мед, які були продуктом Синайської пустелі. Проте, це здається неможливим!

Пустельний лісоматеріал: В 1 Нефія 18:1 йдеться про достатню кількість лісоматеріалу, який використовували ці євреї, щоб побудувати човен. Проте, в цій області немає достатньої кількості лісоматеріалу. Це була пустеля. Вона ще й досі залишається пустелею.

Ріка Ламан: В 1 Нефія 2:6-9 згадується ріка під назвою Ламан, що втікає в Червоне Море. Втім, там немає ніякої річки і не було з часів плейстоцену.

Ботанічні проблеми: В Книзі Мормона налічується багато ботанічних проблем. Згадується пшениця, ячмінь, оливки, і т. п., проте, жодного з цих плодів не було в Америці у той час.

Тварини: В Північній Америці не було корів, ослів, коней, биків і т. п. Європейці привезли їх сотні й сотні років опісля. В той час там також не було левів, леопардів і овець. Бджоли, які несуть мед були привезені туди європейцями набагато пізніше. В книзі Етера 9:18, 19 перелічується одомашена крупна рогата худоба, корови і бики як окремі різновиди! Проте, вони навіть не існували в Америках у той час.

Книга Мормона також говорить про свиню як корисну для людини тварину. Можливо, втім, євреї не вважали її корисною або доброю; вживання свинини було забороненим, для євреїв вона була нечистою твариною.

Коней, ослів і слонів також не було в Америках.

Загадкою залишаються назви — „куреломи” і „кумоми”. Такі тварини ніде не були знайдені або встановлені. Одомашнені тварини, які вважаються „корисними”, навряд чи вимерли б.

В Етера 9:30-34 йдеться про отруйних змій, які гнали овець на південь. Книга Мормона стверджує, що люди з'їли убитих зміями тварин, усіх! (вірш 34). Євреї не могли їсти тварин, які були убиті в такий спосіб.

Кури і собаки також не існували тут у той час.

Згадується також масло, але його не могло бути, оскільки „молочних тварин”, що могли би жити в Америках, у той час не було знайдено.

Матеріали для одягу: Шовк і одяг з вовни не існував у той час, всупереч 1 Нефія 13:7; Алми 4:6; Етера 9:17; 10:24.

Обезголовлений Шиз: В Етера 15:30-31 сказано, що після того, як Шиз був обезголовлений, він „піднявся на руках і впав; і після того, як він зробив зусилля, щоб дихнути, він помер”!

Прорахунки: В книзі Етер, розділ 6, ми дізнаємося, що люті вітри рухали баржі до обітованої землі протягом 344 днів! Навіть якщо б вітри не були „лютими” але, наприклад, рухали баржі зі швидкістю 10 миль на годину, відстань, подолана за 344 дні, склала би 82 560 миль, що складає більш ніж три оберти навколо світу. М’яко кажучи — безглуздя!

І чому б Господь наказував Яредові зробити отвір „зверху і також у днищі” кожної баржі? (Етер 2:20).

Населення: Коли Легій залишив Єрусалим, згідно з Книгою Мормона, його група налічувала менш ніж 20 чоловік. Проте, 19-ма роками пізніше люди досягли такого процвітання й помноження в Обітованій Землі, що побудували храм, спосіб спорудження якого був „подібний до храму Соломона; і майстерність була надзвичайно витонченою ” (2 Нефія 5:16).

Дивлячись на те, що Біблія говорить про будівництво храма Соломона, ми бачимо, що воно залучило 30 000 ізраїльтян, 70 000 тягарових носіїв і 80 000 ламачів у горах, 3 300 керівників (1 Царів 5:27-30) і тривало близько семи років (див. також 1 Царів 6).

Скільки чоловік могло налічуватися в групі Легія через 19 років?

Крім того, ця книга говорить, що менш ніж за 30 років після прибуття на цей континент, вони розмножилися так швидко, що навіть поділилися на два народи. Навіть найшвидше людське розмноження за такий короткий час могло би привести лише до декількох дюжин потомків, і більша частина з них все ще б складалася з немовлят, дітей і людей молодого віку.

Проте, вони не лише поділилися на два народи, але, згідно з книгою, протягом кожних декількох років спалахували спустошливі війни, які уносили життя десятків тисяч людей (див. Алми 28:2).

Колір шкіри: Приблизно через 19 років шкіра Ламана і Лемуїла, їх нащадків і послідовників (!) стала темною через їхню непокору (2 Нефія 5:21). Згідно з Книгою Мормона, темний колір шкіри був прокляттям від Бога! Розповідь про зміну кольору шкіри триває протягом усієї книги. В 2 Нефія 30:6 ми читаємо, що, якщо ламанійці приймуть істинну євангелію, то вони стануть „білим і приємним народом” (з моменту виходу в світ Книги Мормона 1881 року видання, згідно нової редакції цього вірша, вони мали стати „чистим і приємним народом”).

Але якщо вони залишать цю істинну євангелію, вони знов стануть „темними і огидними”. Проте, колір шкіри людей не змінюється від того, вірять вони чи ні! Також колір шкіри не є прокляттям!

Книга Мормона учить, що індіанці походять від цих єврейських поселенців. Проте, індіанці, поза сумнівом, монголоїди. При народженні на їх шкірі спостерігаються „монгольські плями” синього кольору (пігментація в області плеч, боків або попереково-крижової області, яку помилково можно прийняти за синець — пер.) — вплив специфічних властивостей крові; риси обличчя індіанців є типовими для людей азіатського, а не семітського походження. Сучасні дослідження ДНК також підтверджують цей факт.

Сумнівні Матеріали стосовно теперішнього часу

В кінці Книги Мормона Мороній розповідає про велику битву, яка відбулася на пагорбі Кумора. Понад 200 000 чоловік, озброєних до зубів, було вбито на цьому пагорбі. В Книзі Мормона йдеться про їхню зброю, нагрудники, шоломи, мечі і т. п. Проте, на цьому пагорбі, як і на цілому континенті, нічого подібного ніколи не було знайдено. До того ж, метал, шоломи, мечі і т. п. не зникають за якихось 1 400 років.

Перед тим, як Церква мормонів придбала пагорб Кумора, він в буквальному сенсі був щильно пробуравлений дірками і навіть печерами, втім абсолютно нічого не було знайдено. (Джозеф Сміт говорив про печеру всередині пагорба Кумора і те, як вони, Джозеф і Олівер, входили і виходили з неї. У печері нібито був візок із золотими пластинами, мечем Лавана і т. п.).

Проводячи навіть незначні розкопування ґрунту в Святій Землі, люди роблять відкриття. На відміну від Книги Мормона, міста, розташування, монети, одяг, мечі і т. п., про що говорить Біблія, були знайдені археологами. Втім жодне з розташувань, згадане в Книзі Мормона, знайдено не було.

Все ще є люди в Церкві мормонів, які вважають, що археологія довела, принаймні певною мірою, достовірність Книги Мормона. Деякі місіонери все ще використовують слайдові презентації руїн в Мексиці й Південній Америці, маючи на увазі, що вони підтверджують Книгу Мормона, але насправді вони належать до повністю іншого періоду часу і є руїнами культури людей, які поклонялися ідолам і приносили людські жертви.

У середині 1970-х років Президент Спенсер В. Кімбалл (Spencer W. Kimball) зробив заяву, яка повинна була зупинити ці „просуваючі віру чутки”. Видання Church News надруквало заяву, в якій йшлося про те, що люди повинні перестати шукати археологічні докази Книги Мормона, тому що їх не існує. Можливо, він зрештою зрозумів, що це дуже нерозумно наполягати на археологічних доказах Книги Мормона, оскільки професори власного Університету Церкви мормонів почали публічно відмовлятися від правдивості цієї ідеї.

Професор Церкви мормонів Ді Грін (Dee Green) у виданні Dialogue, с. 74-78, влітку 1969 року писав:

Перший міф, який ми маємо спростувати, — це те, що Книга Мормона має археологічне підґрунтя. Заголовки книг, що сповнені археологічних напівправд, виглядають дилетантськими, знаходячись на периферії американської археології. Автори цих книг, не вважаючи на свою освіту і відділ археології Університета Бригама Янга, який займаєтсья випуском Книги Мормона, називають себе археологами Книги Мормона. Проте, це не означає, що Книга Мормона має археологічні докази... жодне з розташувань, згаданих у Книзі Мормона, не було знайдено... Біблійні археологічні свідоцтва можна вивчати тому, що ми знаємо, де були і є зараз Єрусалим і Єрихон, проте, ми не знаємо, де були або є зараз Зарахемла і Баунтіфул (чи будь-яке інше розташування, що стосується цього питання)...

Багато мормонських науковців зіткнулися з правдою і повністю погодилися з професором Гріном, але доволі сумно, що цей міф про „архіологічну достовірність Книги Мормона” все ще доноситься з боку рядових членів, які залишаються не поінформованими щодо цього питання. Томас С. Ферґюсон (Thomas S. Ferguson) був стійким послідовником, упевненим, що археологія здатна довести достовірність Книги Мормона. Будучи юристом, він вважав, що знає, як оцінювати знайдені свідоцтва, і багато „свідоцтв” таки було знайдено; але не на користь Церкви мормонів, тому що свідоцтва не мали ніякого зв’язку з Книгою Мормона. Ферґюсон витратив сотні тисяч доларів і 25 років свого життя на посаді голови „Археологічного фонду Нового Світу” (The New World Archaeological Foundation), який існував на кошти Церкви. Але, не зважаючи на всі зусилля, 1970 року він дійшов висновку, що все було надаремно, Джозеф Сміт не був пророком, і мормонізм — це підробка.

Ферґюсон був чоловіком, який присвятив своє життя мормонізму, навіть ще до заснування очолюваного ним фонду. Він написав книгу на захист мормонізму — One Fold and One Shepherd (Одна отара і Один Пастир), але пізніше йому довелося визнати, що аргументам, які висувалися проти Джозефа Сміта, неможливо протистояти або надати виправдувальне пояснення. Книга Авраама, можливо, була останньою краплею для нього, як і для багатьох інших, хто був більш обізнаний у проблемах мормонізму.

Ще один приклад — це Б. Г. Робертс (B. H. Roberts), визнаний науковець і людина, яка належала до Генеральних Авторитетів Церкви мормонів. В своєму таємному рукописі, який було надруковано доволі недавно, він набагато раніше за Ферґюсона почав замислюватися про достовірність Книги Мормона. Більш ніж 400-сторінковий машинописний рукопис Б. Г. Робертса під назвою Book of Mormon Difficulties (Труднощі Книги Мормона) був написаний між 1922-1933 роками. У цьому рукописі Б. Г. Робертс визнав, що Книга Мормона протирічить свідченням археологічних досліджень двадцятого сторіччя про давніх жителів Америки, які ми сьогодні маємо у своєму розпорядженні. Після довгого спростування фактів з Книги Мормона, він також говорить про те, що виявив речі, яких не знав раніше; наприклад, що Джозеф Сміт мав доступ до низки книг, які могли допомогти йому, надавши ідеї для створення Книги Мормона.

Робертс посилається на книгу матері Джозефа — History of Joseph Smith (Історія Джозефа Сміта), де вона говорить, що задовго до отримання Джозефом золотих пластин, він робив:

...найвражаючі промови... Він описував стародавніх мешканців цього континенту, їхній одяг, способи пересування, тварин, яких вони використовували для цього; їхні міста і будівлі з кожною подробицею; методи ведення війн, а також їхні релігійні звичаї. Здавалося, він це робив з такою легкістю, нібито провів серед них усе своє життя (Б. Г. Робертс, Studies of the Book of Mormon, с. 243).

Продовжуючи, Робертс говорить, що Джозеф міг перейняти інформацію від „знання”, яке існувало в суспільстві завдяки книгам, подібним до книг Етана Сміта (Ethan Smith) — View of the Hebrews (Єврейський погляд), опублікуваних неподалік тієї місцевості 1823 року, та Джошуа Пріста (Josiah Priest) — The Wonders of Nature and Providence (Дива природи і провидіння), виданій лише в 20 милях від тієї ж місцевості одним роком пізніше. Остання книга багато розповідає про єврейське походження американських індійців, їх розвинену культуру і цивілізацію. Робертс запитує:

...Звідки походить здатність молодого пророка описувати цих стародавніх мешканців Америки „з такою легкістю, нібито він провів серед них усе своє життя”? Не з Книги Мормона, яка на той час для нього була ще запечатаною книгою... Ці вечірні промови могли походити ні з якого іншого джерела, ніж яскравої, конструктивної уяви Джозефа Сміта, вражаючій силі, яка супроводжувала його протягом усього життя. За силою і різноманітністю вона нагадувала уяву Шекспіра і повинна сприйматися не більше, ніж сприймається уява англійського барда (Б. Г. Робертс, Studies of the Book of Mormon, с. 244).

До цього Б. Г. Робертс був відомий як великий захисник мормонізму, він все ще розглядається як один з найвидатніших науковців, що будь-коли перебував у рядах мормонської Церкви. Він написав шеститомник — Comprehensive History of the Church (Розгорнута історія Церкви) та багато інших робіт. Вищезазначений рукопис — Book of Mormon Difficulties (Труднощі Книги Мормона), зараз доступний в книжкових магазинах під назвою Studies of the Book of Mormon (Дослідження Книги Мормона).

Можна ще дуже багато сказати про те, чому Книга Мормона — це не стародавній літопис, а очевидний продукт дуже інтелектуальної і творчої особистосі — Джозефа Сміта, який використовував низку книг, зокрема Біблію, щоб її створити. Проте, жодна з сьогоднішніх важливих мормонських доктрин не знаходяться в Книзі Мормона. Втім, Церква мормонів стверджує, що ця книга „містить повноту вічної Євангелії”. (Згідно з Генеральними Авторитетами Церкви „повнота Євангелії” означає, що всі доктрини, які ведуть до спасіння в целестиальному царстві знаходяться в цій книзі, і тому немає потреби в будь-якій іншій книзі, задля пошуків інформації про спасіння).

Книга Мормона навчає всупереч мормонським доктринам сьогодення. Наприклад всупереч вченню про:

  • Багатошлюбність: Якова 1:15, 2:22-27; 3:5; Мосії 11:2; Етера 10:5; (багатошлюбність не практикується основною масою Церкви сьогодні, але вона залишається частиною вчення Церкви, дивіться УЗ 132).
  • Вічний розвиток: (Бог не міг розвинутися від чоловіка до Бога): Алми 41:8, 3 Нефія 24:6; Мормона 9:9, 10, 19; Моронія 8:18, 23.
  • Секретні комбінації жестів або клятви (у храмах): Мормона 8:27; 2 Нефія 9:9; 2 Нефія 26:22; Алми 34:36; 37:23, 31.

Всупереч теперішньому вченню церкви мормонів КМ навчає що:

  • Своїм словом Бог створив небо і землю: Мормона 9:17; Якова 4:9.
  • Є тільки один Бог: Мосії 7:27; 13:34; 15:1-5; 16:15; Алми 11:26-33, 38, 39, 44;
  • Мертві не потребують викупительної роботи: Алми 37:32-33.

Доктрини про храм, вічний шлюб, священства і т.п. не місяться в Книзі Мормона, і як ми вже щойно згадали, можна бачити, що ця книга суперечить вченню про багатошлюбность, викупительну роботу для мертвих, клятви (у храмі), можливість для людей стати богами, або що є більш ніж один Бог і т.п.

Для дослідника мормонізму стає абсолютно очевидним, що приблизно після 1842 року Джозеф Сміт змінив свою думку про те, яким є Бог. Ученням і Завітами він протирічив Книзі Мормона, наприклад, Алми 34:36: „І це я знаю, тому що Господь сказав, що він не живе в несвятих храмах, але в серцях у праведних він живе...”. УЗ 130:3: „...ідея, що Отець і Син живуть у серці людини, є старим сектантським поняттям і брехнею...”. Книга Мормона в Якова 4:9 говорить: „Бо знайте, силою його слова людина прийшла на лице землі, тієї землі, яка була створена силою його слова. Отже, якщо Бог міг сказати, і світ з’явився, і сказати, і людина була створена...”. Також Teachings of the prophet Joseph Smith (Учення пророка Джозефа Сміта), с. 350: „...ті, хто проповідує спасіння, говорять, що Бог створив небеса і землю із нічого? Причина в тому, що вони ненавчені Божим речам... У Бога взагалі ніколи не було сили, щоб створити дух людини”. Сміт почав навчати, що його бог колись був простою смертною людиною і т. п.

Книга Авраама

Повернення єгипетського папірусу до мормонської Церкви у листопаді 1967 року, яке здійснив Metropolitan Museum, породило велике збудження в серцях мормонів. Нарешті з’явилося бодай що-небудь конкретне, що „ангел не узяв”. І що могло раз і назавжди довести світу, який не йме віри, істинність Джозефа Сміта, як Божого пророка та правдивість даного йому Богом дару або здатністі дивовижного перекладу. У Дорогоцінній Перлині ми читаємо таке введення до Книги Авраама:

ПЕРЕКЛАДЕНО З ПАПІРУСУ ДЖОЗЕФОМ СМІТОМ. ПЕРЕКЛАД ДЕЯКИХ СТАРОДАВНІХ ЛІТОПИСІВ, ЩО ПОТРАПИЛИ ДО НАС У РУКИ З КАТАКОМБ ЄГИПТУ. ПИСАННЯ АВРААМА, НАПИСАНІ ЙОГО РУКОЮ НА ПАПІРУСІ ПІД ЧАС ЙОГО ПЕРЕБУВАННЯ В ЄГИПТІ, ЯКІ ОТРИМАЛИ НАЗВУ — КНИГА АВРААМА.

Цей папірус був написаний єгипетською мовою, і це мало б довести, що, якщо переклад папірусу, зроблений Джозефом Смітом, був правильний, то можливо, він переклав і Книгу Мормона з „реформованої єгипетської”. Але проблеми почали з’являтися дуже скоро після того, як Перше Президентство надало папірус професору мормонського Університету імені Бригама Янга Х'ю Ніблі (Hugh Nibley) з метою перекладу або знаходження перекладача, здібного це виконати (Між іншим, чому це не міг зробити тодішній пророк Церкви? Чи не мав це зробити він?).

Якщо цей папірус був написаний Авраамом — „його рукою”, як про це говорив Джозеф Сміт, то він повинен налічувати не менш, ніж 4 000 років. Після огляду цього папірусу навіть професор Ніблі вимушений був погодитися, що його походження не може бути старішим за перше сторіччя н. е. Отже, Авраам не міг бути його автором. Це було першим ударом. Другим ударом був висновок, зроблений декількома компетентними єгиптологами: папірус не є тим, за що був виданий Джозефом Смітом. Очікування членів Церкви були надто високі. Доктор Сідней Б. Сперрі (Sidney B. Sperry), один з найбільш відомих науковців сказав:

Невеликий том Священного Писання, відомий як Книга Авраама, одного дня буде визнаний, як один з найчудовіших документів в історії. Очевидно, що писання Авраама, в час його перебування у Єгипті, копією якого є наша надрукована Книга Авраама, повинно бути старішим за оригінальний текст книги Буття... (Доктор Сідней Б. Сперрі, Ancient Records Testify in Papyrus and Stone, 1938, с. 83, процитовано за Mormonism: Shadow or Reality, с. 294)

Отже, коли папірус був знайдений і підтверджений лідерами і науковцями Церкви як той самий, з якого робив переклад Джозеф Сміт, постало питання: Чи їхній переклад збігається з тим, що зробив Джозеф Сміт? Дуже швидко було виявилено, що фрагменти папірусу є нічим іншим, ніж записами язичницького обряду поховання під назвою „Книга дихань” — коротка частина „Книги мертвих”. Єгиптолог Джеймс Генрі Брестед (James Henry Breasted) пояснює, що: „...«Книга мертвих» головним чином є книгою магічних заклинань... вона була написана дуже марновірними людьми і абсолютно відрізняється від релігії, викладеної у Біблії” (З його книги Development of Religion and Thought in Ancient Egypt, New York, 1969, с. 308, процитовано за Changing World of Mormonism, Jerald and Sandra Tanner, с. 345). Багато мормонських авторів погодилися з правдивістю його слів.

Багато слів і пояснень було написано у спробах виправдати факт відсутності жодного згадування про Авраама на папірусі, нібито написаному його [Авраама] рукою — ані його імені, ані його віри, зовсім нічого (Pearl of Great Price, The Book of Abraham).

Вчення Церкви мормонів про чорношкірих людей і священство було засновано на Книзі Авраама. Церква мормонів в Юті не видалила цю книгу зі своїх Священних Писань, але цікаво відзначити, що Реорганізована мормонська Церква (RLDS), якою керують прямі нащадки Джозефа Сміта, зробила наступну заяву в „Нью-Йорк Таймз” 3 травня 1970 року: „...можливо, буде корисно зазначити, що Книга Авраама представляє лише продукт уяви Джозефа Сміта...”. Реорганізована Церква мормонів видалила книгу Авраама з-поміж своїх Писань. Єдина річ, яку зробила Церква мормонів у Юті — це дозволила чорношкірим (1978 року) отримувати священство. Загалом, думаючі люди зрозуміли, що зараз величезна тінь упала також і на Книгу Мормона. Мормонський автор Клаус Хенсен (Klaus Hansen) зробив деякі зауваження у Dialogue: A Journal of Mormon Thought літом 1970 року, с. 110:

...Для професійного історика, наприклад, недавній переклад папірусу Джозефа Сміта може чітко представляти потенційно самий руйнівний аргумент проти мормонізму з часу його заснування. Втім, „можновладці”, що знаходяться в Історичному офісі Церкви, можуть тішитися фактом, що майже повна відсутність реакції на цей переклад – є вражаючим доказом спостереження Френка Кермоді (Frank Kermode), що навіть найприголомшливіші акти спростування не матимуть ніякого ефекту на справжніх віруючих. Можливо, навіть більш вичерпну відповідь дають „ліберали”, або люди, що дотримуються лише мормонської культури, а не релігійних поглядів. Після справи про переклад папіруса Джозефа Сміта хтось, можливо, очікував масового виходу людей з Церкви. Проте, нічого не відбулося. Чому? Тому, що мормони в своїй культурі, звичайно, не вірять в історичну достовірність мормонських Священних Писань як чогось першочергового. Отже, нічого спростовувати (Виділення додане).

Багатошлюбність

Багатошлюбність, як ми зазначили на початку, була питанням, що привело до вбивства Джозефа Сміта. Вивчення документів показує, що Джозеф Сміт практикував багатошлюбність з початку 1830-х років і пізніше. Вільям Клейтон (William Clayton) був особистим секретарем і писарем Джозефа Сміта аж до своєї смерті. Щоденник Вільяма Клейтона був джерелом багатьох одкровень, опублікованих в Ученні і Завітах. Цей щоденник також говорить, як з’явилося „одкровення” про багатошлюбность. Стисло кажучи, це трапилося в результаті бесіди між Джозефом, його братом Хайрамом і Вільямом Клейтоном, який і записав цю бесіду. Емма, дружина Джозефа, підозрювала Сміта у стосунках з іншими жінками, зокрема, Фанною Елгер (Fanny Alger), приблизно з 1831 року і пізніше. Сімейне життя було не дуже щасливе і спокійне. Джозеф ділився про це зі своїм братом Хайрамом і Вільямом Клейтоном. Хайрам запропонував, щоб Джозеф написав „одкровення”, в якому Бог нібито надає Джозефу дозвіл мати інших дружин. Джозеф сумнівався, що Емма повірить у це. Проте, Вільям Клейтон записав таке „одкровення”, а Хайрам відніс його до Емми. Емма, звичайно, його не прийняла. З часом, Джозеф якимось чином переконав її прийняти „одкровення”, що вона ненадовго зробила, але після смерті Сміта, Емма вдалася до повного спростування багатошлюбності, так, начебто цього ніколи не траплялося. Багато-хто думає, що в такий спосіб вона намагался захистити своїх дітей і їхню пам'ять про батька.

Ендрю Дженсен (Andrew Jensen) — історик Церкви мормонів в Юті, 1887 року, беручи за основу численні документи на той час секретного рукописного матеріалу Бібліотеки Церкви у Солт Лейк Сіті, склав перший список 27 дружин Джозефа Сміта. Генеалогічні архіви згодом додали ще 21 дружину. Документи храму в місті Наву були головним джерелом.

Фанні Елгер була першою з багатошлюбних дружин, одруженою з Джозефом 1834 року. Якщо звернутися до УЗ від 1890 року, то там ми прочитаємо, що одкровення було дане 12 липня 1843 року. History of the Church (Історія Церкви) 5: 500-501 також говорить, що воно було дане у цей день, проте, у сучасному виданні книги УЗ, розділ 132, сказано, що це одкровення було записане 12 липня 1843 року, припускаючи, що воно могло бути надане раніше.

У процесі порівняння більш давніших примірників з недавніми така зміна записів Церкви може бути відмічена доволі часто. У цьому випадку були зроблені очевидні спроби зберегти деяку послідовність, оскільки Джозеф Сміт був багатоженцем вже протягом декількох років до 1843 року. Втім, ця зміна у документах не допомогла підтримати його репутацію, оскільки церковне керівництво разом з Джозефом Смітом, навіть після публічного спростування багатошлюбності, продовжувало практикувати його таємно. У першому виданні УЗ, надрукованому 1835 року, розділ 101:4, ми читаємо спростування багатошлюбності, яке там називається „злочином перелюбства....”. Спростування залишалося в УЗ до 1876 року, коли було видалене, а розділ 132, де Бог дозволяє багатошлюбність, був доданий.

Джозеф Сміт (і пізніше Бригам Янг також) були навіть одружені із жінками, які під час шлюбу все ще були дружинами інших чоловіків. Історичні записи про ці дивні шлюби є доступними сьогодні. Згідно з цими записами, 9 з перших 12 багатошлюбних дружин Джозефа Сміта були в той самий час одружені з іншими чоловіками. Декілька прикладів можуть належним чином бути представлені тут:

Пресцинда Гантінгтон Буелл (Prescinda Huntington Buell) — дружина Нормана Буелла (Norman Buell), пізніше також дружина Гебера К. Кімбалла (Heber C. Kimball). Вона вийшла заміж за Нормана Буелла 1827 року, і у них народилося двоє дітей. Джозеф одружився на ній восени 1838 року і мав від неї дитину. Вона також продовжувала бути одруженою з Буеллем.

Ненсі Марінда Джонсон Гайд (Nancy Marinda Johnson Hyde) — дружина Орсона Гайда (Orson Hyde) також була однією з дружин Джозефа. Це спричинило відхід Орсона Гайда від Церкви на деякий час, але пізніше він повернувся. Генеалогічні архіви в Солт Лейк Сіті свідчать, що Ненсі Гайд згодом була запечатана з Джозефом Смітом 30 липня 1857 року, через багато років після смерті Джозефа Сміта.

Зіна Діанта Гантінгтон Джейкобз (Zina Diantha Huntington Jacobs) — пізніше дружина Бригама Янга, вийшла заміж за Генрі Джейкобза (Henry Jacobs) 7 березня 1841 року, і через сім з половиною місяців, 27 жовтня 1841 року, за Джозефа Сміта. Зіна ніколи не розлучалася зі своїм чоловіком Генрі Джейкобзом, але після смерті Джозефа, Бригам Янг публічно заявив Джейкобзу: „жінка, яку ви вважаєте за дружину, вам не належить. Вона — духовна дружина брата Джозефа, запечатана з ним. Я — його представник, і вона, на його користь, разом з її дітьми — моя власність. Ви можете йти куди хочете і знайти собі іншу....” (Rocky Mountain Saints, T.B.H. Stenhouse с.185-186). Джейкобз, очевидно, погодився із рішенням Бригама, тому що був за свідка, коли в храмі міста Наву в січні 1846 року Зіна запечатувалася на час земного життя з Бригамом Янгом і на вічність з Джозефом Смітом.

Мері Елізабет Роллінз Лайтнер (Mary Elizabeth Rollins Lightner) — дружина Адама Лайтнера (Adam Lightner) пізніше стверджувала, що Джозеф заявив їй, що йому явився ангел з оголеним мечем і наказав йому 1834 року взяти її за дружину. Мері було лише 17 років. У своєму щоденнику вона написала, що вона була запечатана й одружена з Джозефом у масонській ложі в Наву, і що пізніше знову запечатана в мормонському храмі Наву Гебером К. Кімбаллом (Heber C. Kimball). Згодом вона прибула до Солт Лейк Сіті й залишалася у Церкві, хоча її чоловік так ніколи і не приєднався до Церкви мормонів.

Ендрю Дженсен провів це дослідження 1887 року, щоб довести, що Джозеф Сміт практикував багатошлюбність, на відміну від тверджень Реорганізованої Церкви мормонів, яка заперечувала цей факт. Коли 1838 року Олівер Каудері звинуватив Джозефа у перелюбницьких стосунках, Джозеф Сміт вилучив Олівера із церкви.

Суперечка навколо багатошлюбності була основною причиною смерті Джозефа Сміта і його брата Хайрама. Дружина Вільяма Лоу (William Law) зізналася, що вона мала стосунки з Джозефом. Вільям Лоу залишив Церкву і розпочав видання публікації під назвою Nauvoo Expositor. Один номер публікації було надруковано і другий готувався до друку, коли Джозеф дізнався про наміри Лоу оприлюднити у ньому зізнання своєї дружини. Джозеф Сміт знищив друкарський станок, а будівлю спалив. Це спричинило його арешт, і врешті його смерть, але він не помер „мученицькою” смертю, як про це стверджує Церква. Джон Тейлор (John Taylor) — третій президент Церкви, який був у в'язниці разом з Джозефом і Хайрамом у той час, говорить наступне в Gospel Kingdom, с. 360:

Джозеф злегка відчинив двері, і зробив шість вдалих пострілів... згодом (я) зрозумів, що двох або трьох чоловік було поранено цими пострілами, двоє з них, як мене було повідомлено, померло.

Подібна розповідь міститься також в History of the Church 6:41, с. 617-618. Прикро, що Джозеф Сміт був убитий, втім, він не помер як мученик, який йшов „неначе ягня на заклання”, як про це говорить мормонська Церква. Він помер під час стрілянини і вбив двох чоловік перед тим, як сам був застрелений. Відповідь Джозефа під час своєї смерті була гідна масона. Джон Тейлор також говорить, що Джозеф наблизився до вікна і подав масонський сигнал про допомогу після того, як його зброя залишилася порожня, сподіваючись, що масони, якщо вони були серед цього натовпу, врятують його, згідно з масонською клятвою „захищати одне одного за любих обставин — у правоті, або ж навпаки”.

Храмовий обряд

Мормонський храмовий обряд дуже точно відображає масонський, зокрема у знаках, жестах, покараннях. Джозеф, Хайрам, Бригам та інші були масонами. (Експерти, що займаються дослідженням культів, вважають, що масонська релігія є сатанинським культом). Через шість тижнів опісля того, як Джозеф Сміт та інші мормони були виключені з масонського ордену, Сміт запровадив масонський обряд як храмовий мормонський, який він нібито „отримав через одкровення від Бога”. Доктор Рід Дюрем (Dr. Reed Durham), директор мормонського Інституту Релігії, зробив публічним своє відкриття, коли оприлюднив доповідь на тему мормоно-масонських зв’язків перед Історичною Асоціацією у Юті 20 квітня 1974 року. Пізніше він зазнав надзвичайно гострої критики за створення цього прецеденту.

Він також показав талісман Юпітера і пояснив, що Джозеф носив його на собі з 1826 року (того самого року він був визнаний винним у шахрайстві й вірі у магію), і що талісман Юпітера був знайдений на його тілі після смерті. Тоді ж були показані й інші магічні предмети, які належали Хайраму Сміту. Ймовірно, що вони знаходяться у Патріарха Церкви — Елдріджа Г. Сміта (Eldridge G. Smith).

Між іншим, що трапилося з Патріархом Елдріджем Г. Смітом і Патріархатом Церкви? „Про патріархів Церкви Господь говорить, що „Він триматиме ключі патріархальних благословень над головами усіх Своїх людей”. Як один із Генеральних Авторитетів, патріарх Церкви стоїть у ряді поруч із членами Кворуму Дванадцятьох Апостолів” (Mormon Doctrine, 1966 ed., с. 560-561). Хто зараз тримає ключі патріархальних благословень „над головами усіх Своїх людей?” Невже ніхто?

Бригам Янг і вчення про Адама-Бога

Вчення Церкви мормонів стало навіть більш дивним після того, як Бригам Янг привів мормонів у долину Солоного Озера (Salt Lake Valley). Тут вони вирішили, що вони можуть практикувати те, що було заборонено в інших місцях, тобто багатошлюбність і викуп через пролиття крові.

Бригам Янг зробив багатошлюбність публічною в Юті, починаючи з 1852 року, хоча Церква мормонів все ще заперечувала її поза межами Юти. З того самого року він почав учити, що „Адам — це Бог і Отець, і єдиний Бог, з ким ми повинні мати справу”; також, що Адам був отцем людських духів і фізичним отцем Ісуса (Див. Journal of Discourses, 1: 50-51; том. 4, с. 1; 5: 331-332 і т. п.). Пізніше церква мормонів оприлюднила спростування, стверджуючи, що вчення про Адама-Бога ніколи не викладалося у Церкві, проте, документи чітко свідчать, що Бригам Янг не лише де-не-де згадував це вчення, але викладав його систематично, зокрема з 1852 року і до своєї смерті 1877 року. Погляньмо на деякі з його висловлювань:

Слухайте, о мешканці землі, євреї і язичники, святі та грішники! Коли наш отець Адам прийшов у Едемський сад, він прийшов у целестиальному (небесному — пер.) тілі, і привів з собою Єву, одну із його дружин. Він допоміг утворити і організувати світ. Він — Михаїл, Архангел, Старий днями! Про нього писали і звіщали святі мужі — ВІН НАШ ОТЕЦЬ І НАШ БОГ, І ЄДИНИЙ БОГ, З КИМ МИ ПОВИННІ МАТИ СПРАВУ. Кожна людина на землі — християнин або ні, повинна чути це, і рано чи пізно знатиме це... земля була створена трьома різними особами, а саме Елогім, Єговою, і Михаїлом, ці три, формуючи кворум небесних тіл і організації елементу, досконало представлені у Божестві як Отець, Син і Святий Дух (Journal of Discourses, 1: 50-51).

Це вчення протягом років повторюється в інших церковних писаннях. Наприклад, у Millennial Star (Тисячолітня Зірка), 17: 195 ми читаємо: „... кожне коліно вклониться, і кожен язик визнає, що він (Адам) — Бог усієї землі. Тоді слова пророка Бригама Янга, стосовно Адама, будуть усім зрозумілі — „Він наш Батько і наш Бог, і єдиний Бог, з ким МИ повинні мати справу”.

Там же у Millennial Star 16: 530 ми читаємо пораду Джеймса А. Літтла (James A. Little): „Я вірю у принцип послуху; і якщо мені сказано, що Адам — наш Отець і наш Бог, я просто вірю в це”. Документи свідчать, що лише два лідери у Церкві мали труднощі з прийняттям цього вчення, а саме, апостоли Орсон Пратт (Orson Pratt) і Амаса Лімен (Amasa Lyman). В одній з проповідей, надрукованій у Deseret News 14 червня 1873 року, Бригам Янг оголосив:

Скільки невірства існує в розумі Святих Останніх Днів стосовно одного конкретного вчення, яке я відкрив їм, і ЯКЕ БОГ ВІДКРИВ МЕНІ, а саме, ЩО АДАМ — НАШ ОТЕЦЬ І БОГ... Наш Отець Адам допоміг створити цю землю, вона була створена саме для нього. Він привів на неї одну із його дружин. Хто він? Він Михаїл... Він був першою людиною на землі, тим, хто обробляв і доглядав за нею. Разом зі своїми братами він надав їй існування. Потім він (Адам) сказав: „Я ХОЧУ, ЩОБ МОЇ ДІТИ, ЯКІ БУЛИ НАРОДЖЕНІ МЕНІ У СВІТІ ДУХІВ, ПРИЙШЛИ СЮДИ І ЗОДЯГЛИСЯ У НАМЕТИ ПЛОТІ, ЩОБ ЇХНІ ДУХИ МАЛИ ДІМ, НАМЕТ АБО МІСЦЕ ДЛЯ МЕШКАННЯ, ЯК І МІЙ ДУХ МАЄ.

Більш ніж 20 років Бригам Янг чітко навчав наступне:

„АДАМ НЕ БУВ СТВОРЕНИЙ З ПОРОХУ ЗЕМНОГО” (Journal of Discourses, 2: 6)

„АДАМ ЄДИНИЙ БОГ, З КИМ МИ ПОВИННІ МАТИ СПРАВУ” (Journal of Discourses, 1:50)

„АДАМ БАТЬКО НАШИХ ДУХІВ” (Deseret News, 14. June 1873)
„АДАМ БАТЬКО ІСУСА ХРИСТА” (Journal of Discourses, 1:50-51)

Гебер К. Кімбалл — перший радник Бригама Янга, також навчав:

Я знаю на досвіді, що є лише один Бог, який має відношення до цих людей, і він — Бог, який має відношення до цієї землі — ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. ЦЕЙ ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК ПОСЛАВ СВОГО ВЛАСНОГО СИНА, ЩОБ ВИКУПИТИ СВІТ... (Journal of Discourses, 4:1).

Бригам Янг стверджував, що сам Бог відкрив йому це вчення. Він також стверджував, що його проповіді „рівноцінні Писанню” (Journal of Discourses, 13:166). Якщо це правда, то на яких об’єктивних підставах сьогодні мормонська Церква може відкидати його вчення, яке за словами Янга, відкрив його Бог? Ким був Бог Брігема? Джозеф Сміт говорив: „Деякі одкровення — від Бога, деякі — від людини, і деякі — від диявола...” (Address to All Believers in Christ, с. 31). Хто визначає джерело одкровень — послідовники чи пророк? Окрім цього, якщо Бригам Янг помилявся, як може сучасна Церква мормонів приймати його як вповноваженого Богом? Церква мормонів навчає, що повинен бути безперервний зв'язок істинних пророків з часу відновлення, інакше повноваження будуть втрачені. Суперечність між вченням Бригама Янга і поглядами Церкви свідчить про недостовірність як самої Церкви мормонів, так і Бригама Янга як пророка, і водночас порушує цей зв'язок.

Можна довго продовжувати розмови про ці вчення, які чітко показують анти-християнську природу Церкви мормонів, але погляньмо на деякі з сучасних учень Церкви щодо Адама. В Ученні і Завітах 27:11 Адам називається „Старий днями” (цей оберт зустрічається в Біблії — Даниїл 7:9-14). Але „Старий днями” — одне з імен БОГА ВСЕМОГУТНЬОГО, Бога Біблії, а не Адама. Немає жодних питань щодо цього! Також очевидно, що Церква мормонів вірить і учить, що Адам і є „Старим днями”, який буде судити світ. Апостол Брюс Р. Мак-Конкі (Bruce R. McConkie) у своїй книзі Mormon Doctrine (Вчення мормонів) на с. 34 говорить:

Адам відомий як „Старий днями”... У цій якості він ще перебуватиме опісля „десяти тисяч літ, помножених на десятки тисяч літ”...

У храмовому обряді Архангел Махаїл — це один з творців світу, який згодом „стає” Адамом. Згідно з мормонізмом, світ створили „БОГИ” (див. Дорогоцінна Перлина, Книга Авраам 4 і 5). Адам, будучи одним з них, є одним з трьох богів. З цього чітко витікає, що він Бог. Існує ще більше писань і задокументованих свідчень, що Церква мормонів дотримується цього вчення.

Вчення мормонізму про Бога і Ісуса Христа

Що Церква мормонів навчає про Ісуса Христа? В першу чергу, як вже було процитовано вище, Бригам Янг учив, що Ісус був духовною дитиною Адама у передіснуючому світі й духовним братом усього людства, так само братом ангелів, духовних створінь, навіть занепадших, таким чином, навіть братом Люцифера. Крім того, Бригам учив, що Ісус був також фізичним сином Адама, який у піднесеному воскреслому тілі ввійшов до Марії і зачав Ісуса. Бригам також заперечував, що Ісус був зачатий Святим Духом, як читаємо це у Біблії.

Це вчення показує, що Ісус Церкви мормонів — не „Еммануїл”, „Бог з нами”, Бог, який згідно Біблії (Матвія 1:23) став чоловіком, щоб стати нашим Спасителем. Ісус Церкви мормонів — створіння, яке також потребує викуплення... Але Ісус Біблії — це Творець, вічний Бог, який створив усе, зокрема Люцифера (Івана 1:3; Колосянам 1:16).

Сучасні вчення Церкви мормонів щодо цього питання залишилися незмінними. Президент Езра Тафт Бенсен (Ezra Taft Benson) у своїй книзі Come unto Christ (Прийдіть до Христа), с. 4, сказав:

... Тіло, в якому Він виконував Свою місію, було породжено цією Святою Істотою, якій ми вклоняємося як Богові, нашим Вічним Отцем. Ісус не був сином Йосипа, ані зачатий Святим Духом. Він — Син Вічного Отця (Виділення додане).

Апостол Брюс Р. Мак-Конкі у кнзі Mormon Doctrine, на сторінці 742, говорить:

Бог-Отець — прославлена, свята Людина, що досягла досконалості, безсмертна Особа. І Христос був народжений у світ як буквальний Син цієї Святої Істоти; він був народжений у такому ж особистому, справжньому і буквальному сенсі, як і будь-який смертний син, народжений смертному отцю. Немає нічого переносного у цьому батьківстві; він був ЗАЧАТИЙ і ПОРОДЖЕНИЙ, слідуючи нормальному і природному порядку речей, бо він є Сином Бога, і це визначення саме це і має на увазі.

У тій же книзі, сторінки 546-547, під заголовком „ЛИШЕ ПОРОДЖЕНИЙ СИН”, Мак-Конкі продовжує:

...Кожне слово треба розуміти буквально. „Лише” означає „лише”, „породжений” означає „породжений”, і „Син” означає „Син”. Христос був породжений Безсмертним Отцем у ТАКИЙ САМИЙ СПОСІБ, ЯК СМЕРТНІ ЧОЛОВІКИ НАРОДЖУЮТЬСЯ СВОЇМИ СМЕРТНИМИ БАТЬКАМИ (Виділення додане).

Біблія цьому не учить. Біблія говорить, що Діва зачне і породить Сина, який назветься Еммануїл, що означає „Бог з нами”, не брат з нами! (Mатвія 1:18-23). Марія Церкви мормонів — не діва, що породила Сина, але „дружина” Небесного Отця, якого Бригам Янг оголосив Адамом.

Апостол Орсон Пратт у своїй догматичній книзі The Seer (Пророк), на сторінці 158 пояснює:

...Тіло Ісуса вимагало як Матір, так і Отця. Тому Отець і Мати Ісуса, згідно плоті, повинні були поєднатися разом в якості Чоловіка і Дружини; таким чином, діва Марія, до певного часу, повинна була стати законною дружиною Бога Отця. Оскільки Бог був її першим ЧОЛОВІКОМ (Марії), то ймовірно, що Він віддав її за дружину Йосипу на час, коли вона була у смертному тілі, і що Він мав наміри знов одружитися з нею після її воскресіння, як однією зі своїх дружин, щоб народжувати безсмертні душі у вічності... (Виділення додане).

Лідери Церкви мормонів також навчали, що їхній Ісус був одруженим і мав дітей, і що він був навіть багатоженцем. Знову, Апостол Орсон Пратт, в книзі The Seer, с. 172, говорить:

...великий Месія, який заснував християнську релігію, був Багатоженцем... Месія обрав відповідальність за своє насіння; і, одружуючись із багатьма достойними дружинами, показав усім майбутнім поколінням, що він схвалює множинність Дружин під час християнського віку... Син наслідував приклад свого Отця і ставав великим Молодим, з ким царські дочки і багато з достойних Дружин мали бути одруженими. Ми також довели, що, як Бог-Отець, так і наш Господь Ісус Христос успадковують своїх дружин у вічності так само, як і у земному житті...

У відповідь на питання „Чи був одружений Ісус?” Джозеф Філдінг Сміт, будучи президентом Церкви мормонів у 1970-х роках, сказав: ”Так, але не розсипайте перел перед свиньми!”. Ми чітко можемо бачити, що Церква мормонів все ще вважає, що Ісус був одружений, але не хоче „розсипате перел перед свиньми”, іншими словами — розповідати це немормонам.

Президент Церкви мормонів Гордон Б. Хінклі (Gordon B. Hinckley) 4 червня 1998 року зробив заяву, визнаючи, що він (і Церква мормонів) вірить не у того Ісуса Христа, в якого вірять традиційні християни. Він сказав: „Традиційний Христос, про якого говорять вони це не той Христос, про якого говорю я. Тому що Христос, про якого говорю я, був виявлений у цьому віці — Повноти Часів. Разом зі Своїм Отцем Він з'явився хлопчику Джозефу Сміту 1820 року, і коли Джозеф залишив ліс того дня, він знав про природу Бога більше, ніж усі навчені служителі євангелії усіх віків” (Church News (Новини Церкви), 20 червня 1998, с. 7. Виділення додане).

Під час 147-ої Загальної Конференції Церкви мормонів, Генеральний Авторитет Бернард П. Брокбенк (Bernard P. Brockbank) заявив, що „ХРИСТОС, ЗА ЯКИМ СЛІДУЮТЬ МОРМОНИ — НЕ ТОЙ ХРИСТОС, ЗА ЯКИМ СЛІДУЮТЬ ТРАДИЦІЙНІ ХРИСТИЯНИ”.

Він сказав: „Вірно, що багато-хто з християнських церков поклоняються ІНШОМУ ІСУСУ ХРИСТУ, ніж тому, якому поклоняються мормони” (The Ensign, травень 1977 року, с. 26).

Підсумовуючи, Ісус Церкви мормонів не Ісус Біблії. Бог Церкви мормонів не Бог Біблії. Джозеф Сміт казав, що є „БОГ ПОНАД ОТЦЕМ НАШОГО ГОСПОДА ІСУСА ХРИСТА...”, і в книзі Mormon Doctrine, с. 322, ми читаємо: „...Якщо Ісус Христос був Сином Бога, і... Бог, Отець Ісуса Христа мав Отця, то ви можете припустити, що той міг також мати Отця. Чи був коли-небудь син без отця? ...Отже, якщо Ісус мав Отця, чи не можемо ми вважати, що той мав Отця також?”. 1844 року Джозеф Сміт, як це задокументовано у Teachings of the Prophet Joseph Smith, с. 344-347, вперше оголосив слухачам, що: „...кожна людина, в нашій країні, має невід’ємне і конституційне право бути ФАЛЬШИВИМ ПРОРОКОМ, так само як і істинним...”. На наступній сторінці він продовжує: „Я збираюся розповісти вам, як Бог став Богом. Ми уявили і припустили, що Бог був Богом від вічності. Я спростую цю ідею і зніму покривало, щоб ви могли бачити”. Він пояснював, що „...Сам Бог був таким, як ми є зараз... і вам потрібно навчитися, як самим стати Богами... як це зробили всі Боги до вас...” (Виділення додане).

Мормонські Боги і „мучеництво” Джозефа Сміта

Бог Біблії говорить: „...Чи є Бог, окрім Мене? І Скелі немає, НЕ ЗНАЮ НІ ЖОДНОЇ!” (Ісаї 44:8). Якщо Бог мав батька, і той також мав батька, і так далі, то, поза сумнівом, Бог Біблії знав би про це!

У Біблії Бог звертається до нас із закликом знати, вірити і розуміти, ким Він є. Бог говорить: „Ви свідки Мої, говорить Господь, та раб Мій, якого Я вибрав, щоб ПІЗНАЛИ й Мені ви ПОВІРИЛИ, та ЗРОЗУМІЛИ, що це Я. ДО МЕНЕ НЕ ЗРОБЛЕНО БОГА, І НЕ БУДЕ ЦЬОГО ПО МЕНІ!” (Iсаї 43:10).

Для Джозефа Сміта і всіх мормонів це просто означає, що ВОНИ НЕ СТАНУТЬ БОГАМИ! Вони не можуть „навчитися”, як стати богами! Так сказав Бог Біблії! Бог говорить: „Я - ГОСПОДЬ, І НЕМА ВЖЕ НІКОГО, НЕМА ІНШОГО БОГА, КРІМ МЕНЕ...” (Iсаї 45:5).

Бог говорить що трапляється з фальшивими пророками, які пропонують людям іти у слід інших богів:

Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець, і дасть тобі ознаку або чудо, і збудеться та ознака й те чудо, що сказав він тобі, до того говорячи: „Ходімо ж за іншими богами, яких ти не знав, і будемо їм служити”, - то не слухайся слів того пророка або того сновидця, бо цим Господь, Бог ваш, випробовує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею. За Господом, Богом вашим, будете ходити, і Його будете боятися, і заповіді його будете виконувати, і голосу Його будете слухатися, і Йому будете служити, і до Нього будете линути. А пророк той або той сновидець нехай буде забитий, бо намовляв на відступство від Господа, Бога вашого, що вивів вас із єгипетського краю й викупив вас з дому рабства, щоб звести тебе з дороги, що наказав тобі Господь, Бог твій, ходити нею; і вигубиш зло з-посеред себе (5 М. 13:2-6).

Цікаво відзначити, що лише через декілька тижнів опісля того, як Джозеф Сміт у квітні 1844 року оголосив проповідь про те, що чоловіки можуть стати і стануть богами, і що Бог не був Богом від вічності, Джозеф був убитий! Збіг обставин?? (Ортодоксальні євреї мають вислів: „Випадковість — не кошерне слово!”).

Єдиний Істинний Бог

Біблія говорить, що Бог — Бог „від віку й до віку!” (Пс. 89:2), а кажучи про Месію — БОГ СТАВ ЛЮДИНОЮ (не людина стає Богом!). В Ісаї 9:5 сказано: „Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, ОТЕЦЬ ВІЧНОСТІ, КНЯЗЬ МИРУ”. Також: „Хіба ж Ти не ВІДДАВНА, О ГОСПОДИ? БОЖЕ ТИ МІЙ, МІЙ СВЯТИЙ...” (Авакум 1:12).

Віруючим у Бога Біблії дані такі утішливі слова: „ПОКРОВА ТВОЯ - БОГ ПРЕДВІЧНИЙ, І ТИ В ВІЧНИХ РАМЕНАХ ЙОГО...” (5 М. 33:27).

Ми хочемо звернутися до послідовників Джозефа Сміта, Бригама Янга і сучасних пророків Церкви мормонів словами, якими Ісус Навин звернувся до Ізраїлю: „...виберіть собі сьогодні, кому будете служити... А я та дім мій будемо служити Господеві” (І. Нав. 24:15).

В англійській Біблії (Версія Короля Якова) щоразу, коли з’являється слово „ГОСПОДЬ”, написане великими літерами, в єврейському варіанті стоїть Ім'я Бога, написане приголосними ЙХВХ (євреї не наважувалися вимовити його), у цих випадках, на англійську, воно перекладене як ГОСПОДЬ або Бог. Коли Бог промовив до Мойсея, Він проголосив, що Він — Бог, Великий Я Є, і Він висловив це Своїм Ім’ям — ЙХВХ. Це І’мя не було відоме Аврааму, Ісаку і Якову. Вперше Бог відкрив це Ім’я Мойсею (2 М. 6:3).

Всюди в Біблії слова „Я - ГОСПОДЬ, БОГ ВАШ” (2 М. 6:7) або „ГОСПОДЬ БОГ” використовуються Богом, щоби пророк знав, хто промовляє. Використовуються слова ГОСПОДЬ (ЙХВХ) і БОГ (Елохім), як було зазначено вище. Я, ГОСПОДЬ БОГ — не ми, як стверджує мормонське вчення.

Говорячи про Божество, в Mormon Doctrine, с. 576, сказано:

...кожна з цих осіб — Бог, отже очевидно, саме з цієї точки зору, що множинність Богів існує (Виділення додане).

В єврейській мові слово „Ел” — означає Бог, слово Елохім — множинна форма слова „Ел” (подібно і слово cherub (херувим) — однина, cherubim — множина). Коли в нашій Біблії сказано: „Я ГОСПОДЬ, БОГ ВАШ”, то єврейською мовою це читалося б як: „Я ЙХВХ ВАШ Елохім”. Отже, неприпустимо говорити, що йдеться про двох богів — мова йде про одного Бога. Слово „Трійця” не використовується в Біблії, але триєдиність ОДНОГО БОГА чітко просліджується всюди в Біблії. Біблія дісталася нам через євреїв. У розумінні єврея існує лише один Бог — ЙХВХ. Щоденно, а також із останнім подихом, євреї повторюють 5 М. 6:4: „Слухай, Ізраїлю: ГОСПОДЬ, БОГ наш ГОСПОДЬ один!”. Або єврейською мовою: „Слухай, Ізраїлю: ЙХВХ Елохім наш ЙХВХ один”.

Більша частина людей погоджуються, що Отець — Бог. Біблія учить, що Ісус — Бог (напр., Івана 1:1, 14; 20:28), і що Святий Дух — Бог (пор. Дії 5:3-4; 1 Кор. 3:17; 6:19), але Біблія також учить, що є ТІЛЬКИ ОДИН БОГ. В Ісаї 45, віршах 5, 6, 14, 18, 21, 22, Бог говорить, що немає іншого Бога або Господа. Інші приклади: 5 М. 4:35, 39; 32:39; 1 Сам. 2:2; 2 Сам. 7:22; 22:32, 1 Цар. 8:60; Пс. 17:32; Єр. 10:10; Гал. 3:20; Eф. 4:6; Мр. 12:32, 34.

В Якова 2:19 сказано, що навіть демони знають, що є тільки один Бог. Чому Церква мормонів не знає цього? Церква мормонів часто говорить, що існує більше ніж один бог, тому що Бог в 1 М. 1:26 сказав: „Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою...”. Зауважте, що є тільки один образ, і наступний вірш прояснює це: „І Бог на СВІЙ образ людину створив, на образ Божий її ВІН створив” (Не ВОНИ!).

Слово Елохім (БОГ) говорить про Отця, Сина і Святого Духа, але дієслово стоїть в однині у кожному конкретному випадку, де з'являється множинна форма Елохім. Приклади того, що Бог говорить про Себе: „Я - Господь Бог” (Я - ЙХВХ Елохім), не „ми” — тобто: ЙХВХ і Елохім. Або „Я - ГОСПОДЬ, БОГ ВАШ”, не „ми” — тобто: ЙХВХ і Елохім.

Оскільки Біблія проголошує себе справжнім Божим Словом, то вона не „дискутує” на тему Бога. Біблія чітко говорить, що Його думки і дороги вищі за наші думки, але завдяки Святому Духу ми можемо розуміти, що Він зробив задля нас і якою великою до нас є Його любов. Бог надав нам простий шлях, один шлях, вузький шлях. Хай ніхто не збиває вас із нього. Ісус сказав: „Я - дорога, і правда, і життя”. В Івана 17:3 Він сказав: „...Життя ж вічне - це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”.

Той факт, що ви, можливо, раніше вірили фальшивим вченням Церкви мормонів, не означає, що ви не можете зараз прийняти правду Божого Слова, Біблії.

Наш заклик до вас

Божий шлях простий. Якщо ви бажаєте прийняти правду, ми хочемо запропонувати вам звернутися до Бога у молитві і сказати Йому, що ви прагнете відкинути всі фальшиві шляхи і уявлення про Нього, які, можливо, навіть самі проповідували, і прийняти Його і Його шляхи, і просити Його керівництва в розумінні Й го Слова, Біблії. Попросіть Бога випробувати ваше серце і допомогти вам зро уміти, що ви не можете заробити своє спасіння, але рийняти його як подарунок від Бога, к сказано в Eфесянам 2:8-9. Визнайте, що ви — грішник, який заслуговує лише на гнів Божий, і що зараз ви хочете прийняти у своє серце і життя Ісуса Христа Біблії, тому що віруєте, що Ісус заплатив ціну за всі ваші гріхи — минулі, сьогоднішні і майбутні, в той час, коли Він, висячи на хресті, виголосив: „Звершилось!” (грецькою мовою дослівно означає: „Заплачено повністю”). І що зараз ви хочете служити Йому. Попросіть Бога допомогти вам зростати у благодаті і пізнанні істинного Спасителя Ісуса Христа (2 Пт. 3:18).

Підсумок

Будучи мормонами, ми прийняли твердження Положення віри, яке говорить: „Ми іримо що Біблія — це Слово Боже, нас ільки вона перекла ена равильно”. Це почало бентежити нас, тому що здавалося, що немає сенсу про це говори и, не пояснивши, де переклад може припускатися помилок. Якщо Церква знала, де у перекладі містяться помилки, чому вона е виправила їх? Церква мормонів використовує велику кількість перекладачів, охоплюючи більшу частину мов світу. Доступними є єврейський текст Старого Завіту, а також грецький текст Нового, навіть Септуагінта — переклад старозавітних текстів грецькою мовою. (Цей переклад було зроблено з єврейської близько 270 р. до н. е. У той час грецька була „мовою світу”. Цей грецький переклад Старого Завіту широко використовувався у часи Христа). Більша частина цитат Старого Завіту в грецькому Новому Завіті походить з Септуагінти. Цілком очевидно, що Септуагінта (і таким чином, єврейський Старий Завіт також) безпомилкові, оскільки Ісус Христос посилався на них і, роблячи це, визнав їх достовірність.

На дорозі до Еммаусу Ісус сказав своїм послідовникам: „О, нерозумні й повільні серцем, для того, щоб повірити в УСЕ, що говорили пророки... І Він почав від МОЙСЕЯ, І ВІД ПРОРОКІВ УСІХ, і виясняв їм зо всього Пи ання, що про Нього було (Луки 24:25-27). Зауважте, що Він почав від Мойсея, тобто книги Буття і пройшов через ВСІХ пророків, інакше кажучи, увесь Старий Завіт роз’яснює все те, що було написано про Нього. Він не натякав на неправильність перекладу в Септуагінті або на в дсутність деяких книг у Священному Писанні. Старий Завіт був завершений близько 400 р. до н. е., і, як ми вже згадували раніше, перекладений грецькою мовою (Септуагінта) близько 270 р. до народження Христа.

Сам Ісус запевнив нас (Mатвія 5:18), що „...доки існуватимуть небо й земля, жодна йота, жодна риска із закону не скасується, поки все не збудеться” („Йота” і „риска” були найменшими частинами літер, на кшталт крапки над літерою „i”, або риски над „й”). Доки існуват муть небо й земля, тож ми маємо Його обіцянку і можемо покладатися, що його Слово уціліє неушкодженим і цілісним.

Коли ми дійшли до висновку, що ми можемо довіря и Біблії і прийняти її як безпомилкове Боже Слово, відбулася величезна зміна. Ми усвідомили, що все, чому навчає мормонська церква про Бога — не відповідає Біблії. Мормонська церква навчає, що Бог був людиною і мав отця, а той, у свою чергу, мав отця також, і так далі. Згідно з Біблією, ог — не людина (4 М. 23:19), не було жодних богів до Нього, ані після Нього (Ісаї 43:10), Бог Біблії проголошує, що Він не знає будь-яких інших Богів (Iсаї 44:8). Отже це заперечує ідею, що люди можуть стати богами.

Ісус, в якого ми вірили, будучи мормонами, — це не Ісус Біблії. Ісус Біблії — в буквальному сенсі Бог Всемогутній, який став людиною, щоб викупити нас (Iсаї 7:14; 9:6). Він створив усе, зокрема Люцифера (Колосянам 1:16) і Він — не брат людських духів, ані брат Люцифера. Він єдина дорога, правда і життя. Його спасіння — Дар, щоб ніхто не хвалився (Eфесянам 2:8-9). Але спершу Його треба пізнати, як сказано в Івана 17:3.

Ми також зрозуміли, що не існує іншої можливості (для померлих), оскільки в Луки 16:26 у розповіді про багатого чоловіка і Лазаря, обидва з яких померли, сказано: „між нами й вами лежить безодня велика, щоб ті, що хочуть перейти звідси до вас, не змог и, ані звідти до нас не переходили ”. Це виключає всяку можливість для місіонерської роботи на іншій стороні. Вони не можуть перейти через цю безодню. В Євреям 9:27 сказано: „...людям призначено вмерти один раз, потім же суд”. Після смерті настає суд, а не інша можливість. В Пс. 48:8 також сказано: „...жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові”. Ми нічого не можемо вчинити для мертвих, що принесло б їм допомогу.

Біблія говорить: „...Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься сьогодні... Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець..." (Євреям 3:13, 15). Надайте собі хоча б невелику можливість знайти істину, зробивши певні дослідження. Якщо Церква мормонів істинна, ви не повинні боятися провести дослідження. Істина не змінюється. Приховуватиметься лише обман.

Якщо ми припустилися будь-якої помилки, ми відкриті дізнатися, де саме. Ми подали на ваш розгляд деякі з наших досліджень історії мормонської Церкви, її вчення і тверджень. Дослідіть їх і дізнайтеся, чи вони вірні.

— Деніс і Руні Гайлі
Дещо про Денніса і Руні

Я, Денніс, виріс в сім’ї мормонів. Я був мормоном у шостому поколінні. Мої батьки завжди були активними членами, вони відвідували храм і те ж саме очікувалося від мене. Я ніколи не мав сумнівів щодо мормонської історії, і був дуже щасливий, коли мене запросили у місіонерське відрядження до Фінляндії, де я вірно служив протягом двох з половиною років. Після мого відрядження, я одружився з Руні в мормонському храмі у Солт Лейк Сіті, і згодом почав служити у приході і колі. Коли мені вже було за двадцять, я отримав запрошення бути Президентом Кворуму Старійшин, з того часу мені було довірено навчати і виконувати лідерські обов’язки. Коли мені виповнилося тридцять, я був посвячений у Первосвященики і отримав запрошення служити у Вищій Раді Кола. Зайнятість у Церкві, у додаток до обов’язків приходу і кола, робота в храмі забирали весь мій вільний час. Першою Руні почала вказувати на проблеми, пов’язані з мормонськими твердженнями і необхідністю їх перевірити.

Я, Руні приєдналася до Церкви мормонів у Фінляндії, де я також повночасно служила у Церкві перед своїм прибуттям у Сполучені Штати. Майже відразу після прибуття у Солт Лейк Сіті я узялася за роботу перекладача фінською мовою в Офісі Церкви, і пропрацювала там більш ніж 14 років. Перекладацька робота надала мені можливість вивчати мормонську історію, користуючись багатьма книгами, на загал недоступними для рядових членів. Я почала сумніватися, коли зіткнулася з численними змінами в Церковному вченні і суперечностями у писаннях пророків і вищим керівництвом Церкви. Мені було цілком очевидно, що Церква приховувала багато важливої інформації від своїх членів. Я перебувала на позиції вчителя недільної школи, а також у Товаристві Допомоги. До того ж я була членом Правління Товариства Допомоги Кола. Проте, коли проблеми, пов’язані з прийняттям Церковного вчення, стали занадто важкими, я запропонувала Деннісу порівняти мормонське вчення з біблійним, щоб дізнатися, чи вони узлагоджуються. Це було дуже серйозним питанням, тому що, якщо мормонізм помилявся, то наше вічне життя і спасіння були в небезпеці.

У вищенаведеному тексті ми стисло представили деякі з проблем, з якими ми зіткнулися і які врешті-решт підштовхнули нас до виходу з Церкви мормонів. Після довгого вивчення ми прийняли Біблію як безпомилкове Боже Слово і Ісуса Біблії як нашого Господа і Спасителя.

Останнє оновлення (Четвер, 10 березня 2011, 19:58)

 
Розкажи друзям про цей сайт!